24 листопада 2016 року в нашому навчальному закладі була проведена лінійка До Дня пам’яті жертв голодомору 1932-1933рр., підготовлена викладачем Носик О.В. та за участю учнів ліцею, з переглядом історичних фільмів.
Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв голодоморів – мільйонів обірваних життів наших співвітчизників. 1933 рік – найчорніший час в історії України. В світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших і найблагородніших країн. Тривалий час 1933 рік називали одним з найсприятливіших в радянській історії. А навесні цього же року в Україні померло 25 тисяч щодня, 1000-щогодини, 17-щохвилини. Як сталося, що без стихій, без засухи, без іноземного нашестя все те могло сподіятися в нашій хліборобній Україні.
Нині ми знаємо що то було. Це був не голод, а штучно зорієнтований, відомо спрямований на вигублення українського народу – голодомор. Це була людоморська війна проти цілого народу, такого працьовитого, мирного і цілком безневинного. Доказом геноциду є свідоме створення владою таких умов життя, що призвели до масової смерті мільйонів українських селян. Зокрема Постанова Раднаркому УРСР “Про заходи підсилення хлібозаготівлі”, за своїм змістом нагадувала смертний вирок: “З оголошення цієї постанови припинили видачу будь-яких натуральних авансів по всіх колгоспах, що незадовільно виконували плани хлібозаготівель”.
Відвертому фізичному винищенню селян, також масовому теророві проти них сприяла постанова ЦВК «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперацій і зміцнення громадської власності» від 7 серпня 1932 року. Дозволялось застосовувати найвищу форму «Соціального захисту» – розстріл, а як виняток – 10 років ув’язнення. Постанова, яку народ назвав постановою про «сім колосків», виправдовувала свавілля та злочини різних уповноважених.
Залишити відповідь